ЛІНГВІСТИКА ПРО СВИНЮ, ЛОСЯ І ЗАЙЦЯ

Заключна частина мовних мандрів

Вітаємо всіх, хто вирішив приєднатися до нас у лінгвістичних мандрах. Усіх, хто з нами невтомно вивчає назви лісових звірів. Це заключна частина нашої подорожі. Нагадаємо, що вона не така вже й проста, і вимагає підготовки. Із собою треба взяти невеличкий рюкзак зі знаннями. Базова інформація про те, як ми будемо ходити мовними стежками, ось тут на початку статті.

Всі зібралися? Всі готові? Тоді вперед!

ЗАЄЦЬ

Спочатку поговоримо про зайця. Ось де він - близький сіроманець, який всюди теж супроводжував наших предків, бо завжди жив десь поруч. Ось тільки його історія така ж заплутана, як оті заячі сліди: про походження назви зайця є немало версій.

Найбільш вірогідна, звісно, пов’язує назву зі словами «стрибати». Воно й не дивно. Про це нам говорять слова з інших мов, які означають ще й інших тварин. От погляньте:

староіндійське – háyaḥ – кінь (гаяг), jíhītē (джігіте) – підстрибує, летить,

вірменське ji (джі) – кінь,

литовське žáisti – стрибати, може, пов’язане з haedus – козел, zuikis – заєць,

готське gaits – коза,

сучасне англійське Goat – коза.

Учені вважають, що спільне між всіма цими словами – це стрибки. Є тут і слово, що прямо означає «стрибати», і назви тварин-стрибунів. Тому всі слова зводять до індоєвропейського *g’hei або *ghai (ґьхей, ґхай) – стрибати. Знову ми отримали описову назву, або ж ноа – «стрибун». Ось як говорять про зайця відомі чеські лінгвісти:

"Заєць вважався міфічною твариною, пов'язаною з Місяцем. А Місяць - це обитель померлих. Через те зайця не називали прямо, даючи йому описові назви" (Радослав Вчечерка, Адольф Ергарт "До джерел слів").

У зайця є і старша індоєвропейська назва, що мала в собі корінь kaś (каш, від слова «сірий»). Німецьке Hase, англійське hare чи староіндійське śaśa (шаша) говорять нам про це. В інших мовах назва зайця походить то від слова «вуха», то знову ж таки від сірого кольору, то від стрибків, як у нас.

---

СВИНЯ ТА ВЕПР

А хто це тут рохкає у кущах? Здається, дика свиня, як же без неї... Свиней забувати не можна, – докоряє вона. От ми і не забудемо. Що ж лінгвістика скаже про свиню?

Розгорнімо етимологічний словник. У всіх слов’янських мовах слово майже однаковісіньке, схожі є в різних індоєвропейських народів. Нам відомо, що саме «свиня» – слово новіше, спочатку форма слова була без «н». І ось це словечко без «н» споріднене ось із якими словами:

латинське sūs,

давньоверхньонімецьке, староанглійське, старосаксанське sū,

грецьке ύός (уос),

авестійське hū (гу),

албанське thi (тгі).

Найчастіше вважають, що «свиня» походить від індоєвропейського *seu- - народжувати.

Для цікавості ви можете порівняти з цим коренем давньоіндійське слово sute – народжувати, а також слово «син» – тобто «народжений» (поширене в багатьох індоєвропейських мовах). Тому, можливо, свиня – це «та, що народжує, плідна». Адже поросяток буває справді багато.

Дехто з дослідників думає, що «рох-рох» для індоєвропейців звучало як «су-су», звідси і назва свині «су» (індоєвропейське *suh-).

«Поросятко» пов’язують з індоєвропейським коренем *pork – пістрявий, яскравий. А от слово «вепр» доволі темне. Воно також має паралелі в різних мовах:

давні германські слова Ebur, eber,

латвійське vepris, литовське Vẽpriai,

латинське aper,

давньоіндійське vápati (той, що має сім’я).

Ці слова зводять до кореня *ṷepro- / epro- (вепро/епро). Про що вони? Напевно, первісно «вепр» означало «колючий, зі щетиною». Порівняйте, наприклад, латинське vepres – терновий кущ. Ну а терен славиться колючками...

---

ОЛЕНЬ, ЛАНЬ І ЛОСЬ

А чиї це копита відбилися на дорозі? Хто тут був? Лось? Олень? Як по-різному звучать ці слова зараз! Проте лінгвістичні сліди обох звірів заводять нас на одну й ту ж стежку. Тут же опиняється і слово «лань».

«Олень» називається схоже у всіх слов’ян, також майже у всіх є слово «лань». Обидві назви зводять до праслов’янського *olnьji (олнії). У нього є слова-родичі в інших мовах: литовське élnis, грецьке ελλός (еллос), вірменське ełn, уельське elain. Ви ж уже знаєте, що це означає? Те, що слово індоєвропейського походження.

Лінгвіст бере всі ці слова, і за допомогою спеціальних формул виводить старовинний корінь – *hel- (коричневий).

Від цього ж кореня походить і «лось», просто у певний момент слово воно пішло іншою стежкою. Звуки перескочили, помінялись місцями, з ОЛеня став ЛОсь. Праслов’янське *olsь (олсі) має родичів серед германських мов (наприклад, сучасне англійське elk чи шведське älg). Індоєвропейське *heolki походить з того ж таки *hel, що і слово «олень».

---

Ну а на цьому, друзі, нам залишилося привітати вас із закінченням нашого дослідницього походу. Дякуємо, що були з нами! Попереду ще багато цікавого.

Наталія Пендюр