ЗВІДКИ БЕРУТЬСЯ НАЗВИ ПТАХІВ?

Частина 3

Де птахи взяли свої назви? Ми вже розповідали про те, що основна кількість пташиних назв – це часто видозмінені, «перекладені» на людську мову голоси, характерні для птаха певного виду. Якщо ви пропустили цю статтю, почитати її можна тут. А про варіанти пташиних назв, не позбавлені гумору, – ось тут.

Є серед пташок і такі, які отримали свої імена завдяки вигляду чи поведінці.

СОЙКА СЯЙЛИВА

Яскравий приклад назви «від вигляду» – сойка. Це слово походить від праслов’янського «соя», а воно, у свою чергу, – від «сіяті» – сяяти. Вона і справді впадає у вічі серед сірих друзів. Яскрава і до того ж велика, тому помітна.

А от із соловейком все вийшло навпаки. Його ім’я можна перекласти як «сіренький».

Соловей, або ще соловієць пов’зано з давньою назвою кольору – solvъ («солви») – жовто-сірий. До цього ж етимологічного гнізда належать слова «посоловіти» – стати мутним, сірим, похмурим. Напевно, ви чули, як у когось «посоловів погляд»? Тут же давнє верхньонімецьке sаlо, salawêr – темний, каламутний, давньоісландське solr – брудний, англійське sallow – блідий та інші слова з різних мов.

Сойка: як я вам?

Ластівка – птаха загадкова. Пояснити її ім’я намагалися багато вчених. Наприклад, чеський мовознавець Махек каже, що це все ще звуконаслідування «лас», «глас», lapotati (лопотіти). Інша версія виводить ім’я ластівки від намагання описати її швидкий політ – «та, що прудко літає». Адже ми маємо литовське слово lasktyti – літать, lasktus – прудкий, Латиське lasktit – прудко бігати туди-сюди. А може, навіть це неправда? Може, ластівку називали, маючи на увазі її колір? На користь цієї версії говорить праслов’янське lasъ («ласи») – ласий – чорний чи рудий віл з білими грудьми та животом (а ластівка теж так забарвлена). Є ще й ласиста вівця, ласій – віл, поширене ім’я корови Васуля чи Лася. В інших мовах теж не порожньо на цій ниві: качки з таким забарвленням по-грецьки називаються «ласка», у сербській та хорватській «ласа» - це така ж коза, а в латиській мові є слово luoss – жовтий з сірим. В такому разі виходить, що «ластівка» – це істота з чорною спиною та білим черевцем.

Бусол – одна з назв лелеки – також виводиться від сірого кольору. Застаріле слово «бусий» означало сірий, попелястий. Можливо, ця назва стосувалася журавля чи сірої чаплі.

Та досить про сірість! Голуб – до речі, бо голубий (синій, сизий), діалектна назва – сизак. У цій же компанії зелененький зеленяк. І горихвістка тут – у неї «горить хвіст». Коли птах летить, червоні пір’їни ніби «спалахують».

Горихвістка в польоті

За зовнішніми ознаками назвали серпокрильців, волове очко, про яке ми вже писали. А яких птахів пригадаєте ви?

КОСАРІ, ЧОБОТАРІ ТА РИБАЛКИ

Мабуть, найхимерніша назва птаха, яку я чула, – пірникоза. Це, нагадаю вам, рід водоплавних птахів. Чотири види з цього роду живуть і в Україні. Чуб є у кожного з них, та найбільш яскравий він у Пірникози великої – високий та ще й поділеним на дві частини, ніби роги. Так до чого я веду?

Пучки оздобних пер, що з’являються на голові птаха у шлюбний період, схожі на роги кози. А ще вона пірнає. Ну чим не пірнаюча коза? Багато хто переконаний, що саме звідси походить назва пірникози. Проте такі пояснення – це так звана народна етимологія. Цікаво, але ненауково. Це обґрунтування назви з’явилося пізніше, у процесі її творення і вживання. Проте походить слово зовсім не від «кози». Науковий підхід виводить назву від польського perkoz, яку українці «переграли» по-своєму. Звідки prekoz? Скажу чесно, без словника не знаю, а бібліотеки поки зачинені.

Пірникоза велика (норець)

Чоботар – птах, що живе біля води. В Україні він мешкає в дельті Дунаю, на лиманах та озерах, а також на узбережжях Чорного й Азовського морів. Цей птах має довгий вигнутий дзьоб, наче те шило в чоботаря. Його друга назва – шилодзьобка.

Чоботар та його шило

Навесні в Україну прилітає ще один цікавий коловодний птах із родини ібісових – косар. Він гніздиться на самому півдні й часом залітає в північніші області. Тільки погляньте на його широкий, плескатий і довгий дзбоб. Та це ж справжня коса!

Косарі в дельті Дунаю

Це ще не всі птахи, що мають професії. Тільки тепер мова піде не про вигляд, а про поведінку.

Рибалочка – ловить рибу. Одна із назв жайворонка – орач, адже його улюблене місце перебування – поля. Жайворонки люблять відкриті території, часто це сільськогосподарські землі. А гнізда також роблять на землі.

А ремез своє гніздечко влаштовує на гіллі. І неабияке гніздечко! Воно кріпиться на кінці тонкої гілки. Спершу птах сплітає каркас гнізда, а потім наповнює його пухом із рогозу, верб і тополь. Виходить щось схоже на торбинку з входом. Тому пташку завдяки цьому вмінню називають ще швачкою. Ремез – назва німецького походження.

Гніздо ремеза ("рукавичка")

Чуєте, хтось стукає над вухом? Ага, це дятел, від правлов’янського *dętьlъ («дентіл») – від *dьlbtьlъ («долбтель») – довбач. Одне з дятлових сценічних імен – «клюйдерево».

В імені плиски відіграв роль знову-таки звук. Це інтерпретація або голосу птаха, або плюскання води. Адже живе птах біля води (поведінка).

Птахів, яких назвали за поведінкою, ви можете й самі поназивати дитині й запропонувати пояснити назву. Ось декілька підказок. Боривітра пам’ятаєте, який зависає у повітрі, тріпочучи крильми проти вітру? Повзика, що повзає по стовбуру? У цій же компанії хижі птахи змієїд та осоїд, а також яскраві бджолоїдки. Тут же снігур, шишкир, костогриз, кропив’янки та очеретянки. Вивчайте, розглядайте, припускайте – чим не заняття для домашнього вивчення природи?

ЧИ ЖУРЛИВИЙ ЖУРАВЕЛЬ?

А журавель, як думаєте, чому так називається? Тому що сумний і журиться? А от і ні. Ніякий він не сумний. Слово «журавель» – праслов’янською *žeravjь – це той, хто кричить, гукає, кличе. Дуже багато є споріднених слів із таким значенням у різних мовах. Ось погляньте:

литовське gérvė, латиське dzẽrve, давньопрусське gerwe, латинське grūs, грецьке γέρανος – всі означають «журавель»;

давньоіндійське járatē – кличе;

давньоверхньонімецьке kerran – кричати.

Ось так ми приходимо до старесенького, індоєвропейського кореня *ger – хрипко кричати. Avis означало "птах". Ger + avis (птах) – герав – жерав (г у слов’янських мовах спокійно могло перейти в ж). А слово «журба» - від зовсім іншого кореня (індоєвропейське *gheur – сварити, бути поганим...) Отож журавель, може, і не збирається журитися. Чого і вам бажаємо.

Ваш Зелений Ліхтарик

Журавель сірий. Не журиться

Наталія Пендюр