ЗВІДКИ БЕРУТЬСЯ НАЗВИ ПТАХІВ?

Пташиний спів і весна – цю асоціацію просто не розірвати. Так, друзі, весна! Жвавішими стають наші крилаті сусіди. До речі, «сусідка» – це ще одна назва жайвора. Так от, без зайвих слів перейдемо до розмови про пташині назви.

НУ ДУЖЕ ВЕЛИКИЙ ВИБІР

Колись ми з батьками чекали на якихось родичів, нам було нудно, і ми дивилися на стовбур дерева з чорно-червоними жучками.

- Солдатики, – сказала мама.

- Мама, це москалики, – заперечила я.

- А в нас вони були козачки, – додав тато.

Ще один цікавий випадок стався на пленері. Ми знайшли у лісі саламандру вогняну. Наш провідник підійшов і спокійно собі каже: «Та, це Івасик-Телесик, їх тут повно!»

Посміялись. А взагалі – тільки уявіть, скільки назв можна знайти в мові для однієї й тої ж істоти! І сьогодні зосередимося на птахах.

Ось лише кілька цікавих назв, що існують паралельно з науково закріпленими:

коноплянка – це ще й попик, широконіска – попадя, щеврик – пікавка, повзик – смовзик, вільшанка – рудячок, кам’янка – іванчик-каміняк.

Ось такі назви жайворонка зібрав Олександр Завгородній:

Багастійник, білобровий (степовий жайвір), богостійник, верхоляк (лісовий), гелавець, чубатий, грудочка співуча степова, джаврок, джіворонок, джурбай, джяворонок, жайворон, зайворонок, зайвороночок, ковпак, ковпанька, корибіг, кочубарка, кочубей, курділь, молибіг, молибіжка, молибіща, набагастій, набагастійко, попелюха, по­смітюха (зимовий), посмітюшок, рюм (рогатий північний), срібний дзвіночок піднебесний, срібноспівець, цінькало, ціцібенька, черпіт, черпіта, чорпіта, чорпітиха, чубайка, чубашка, чукурділь, чукурлій, шкаворонок, юла-юла (через спів).

А знаєте, хто рекордсмен за кількістю назв? Можете робити ставки. Бо зараз ми розповімо.

Зазирнімо спершу до записів галицького натураліста Івана Верхратського:

«Рівно трудно єсть одвітити на питанє, чому декотрі звірята або ростини мають такъ розличні и численні назви, тим часом инші скрізь по цілій южній Руси однако именують ся. Соловія зовуть скрізь соловієм, дрозда дроздом, коса косом, чижа чижем. Як богатою однакож єсть людова номенклятура малесенькоі птички Troglodytes parvulus! Більш сорока названій найшов я доселі межи людом на того чепурненького втиркуна, о котрім наш селянин сміючись каже, що «то не птах, от лишень зазнака» («Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописної, народної», 1879 рік).

Знаєте, хто такий цей Troglodytes? Це волове очко. Але 40 назв – то ще квіточки. Вчений Микола Шарлемань знайшов для волового очка 80 назв! (Словник зоологічної номенклатури. 1927-28 роки). Ось деякі з них: кропив’янка, горішок, корольок, мишачок, пробочка (бо малий), тріщук, тріскопліт, трищ, різчак (бо має різкий голос), блудик, облуда, дурильце, зводитель (малий, а голосно кричить), куреник (колір куряви), миший краль, пташачий краль (теж через гучний голос).

ІВАН ІВАНОВИЧ ПРИЛЕТІВ!

Ще один із цікавих варіантів пташиної назви – людське ім’я. Ну навіщо, здавалося б, називати птаха Петром чи Юрком? Можливо, тут справцювало табу на справжню назву. Що таке табу і як воно діє у світі назв птахів і звірів, можна почитати тут. А може, і не завжди табу мотивувало людей давати птахам людські імена. А ви як думаєте? Ось такі назви приведено у словнику «Світ пернатих Чернігівщини у назвах» (В. Бойко,

І. Марисова, 1998):

Лелека – іван, іван іванович

Іволга – зофія, євка

Деркач – петро

Каня – ганя

Синька – гапка

В’юрок – юрко

Ятіль (дятел) – яків

Імена написано з малої, бо тут вони стають не власною, а загальною назвою. Ну що ж, у наступній частині ми вже звернемося до науки та розкажемо, звідки взялися назви багатьох відомих нам пташок. Ви готові? Тоді стежте за публікаціями Зеленого Ліхтарика!

Наталія Пендюр