Зимовий фотоквест: підсумки від Зайця
- Feb 11, 2020
- 4 min read
НА ЧАЙ ІЗ ЗАЙЦЕМ
Привіт-привіт! З вами знову найкмітливіша тварина у Всесвіті! Тобто я, Заєць, який стежить за всім, що відбувається в «Зеленому Ліхтарику». А головна нещодавня подія – це, звісно, зимовий фотоквест. І я готовий підбивати підсумки.
Тому сьогоднішній чайок, друзі мої, поп’ємо разом з усіма, хто брав участь у квесті. Думаю, коли ви блукали лісами й парками в пошуках різних природних об’єктів, хотілося попити гарячого чайку? Хі-хі, ну тепер можна розслабитися, справді налити чаю та згадати, як усе було.
"13" цього разу для нас – щасливе число. Адже у квесті взяло участь саме 13 команд. З Києва та області зіграли «Веселі куниці», «Бурундуки», «Машина часу», «Ліниві груші», «Пан Рапан» і «Фотомонстри». Львів та область представили «Тато-Мама-Я», «New horizons», «Бум-бу-ру-рум», «Леоніндзя» та «Фотолеви». А ще цього разу приєдналося нове місто – Полонне у Хмельницькій області! Звідти було аж дві команди – «Сичики» та «Обрій». Ось і всі наші учасники (крім "Горизонтів", їх фото вище):
А тепер – увага – урочистий момент! Оголошую переможців:
перше місце (33 бали) –команда «Бум-бу-ру-рум» (Львів); друге місце (31 бал) – команда «Ліниві груші» (Київ); третє місце – дві команди: «Пан Рапан» (Київ), «Тато-Мама-Я» (Львів). Обидві набрали по 30 балів.
Найважчим завданням виявилося знайти гриб іудине вухо. Кляте вухо заховалося від усіх наших учасників. Ну й правильно, краще б шукали мої гарні вушка. А то якесь зморшкувате іудине, нащо воно здалося... Тут всім командам по нулях. Ви знаєте, це цікавий гриб, але я його й сам у лісі давно не бачив. Зустрінете - надішліть нам фото на сторінку!
Із птахів, що прилітають до нас узимку, учасники найчастіше фотографували граків, а «Сичики», «Тато-Мама-Я» та «New horizons» помітили снігурів! Ще однією популярною пташкою виявився підкоришник – його фото як додаткову знахідку надіслали «Веселі куниці» й «Тато-Мама-Я». «Фотолеви» знайшли шматок сала, просто обліплений синицями, а «New horizons» сфотографували канюка в польоті.
Ще серед птахів, що потрапили в об’єктиви команд, – сойка, чиж, сорока й чорний дрізд. «Леоніндзя» написали ось що: «Після цього квесту ми дізналися більше десятка нових пташок». Ця команда, до речі, влаштувала справжню погоню за омелюхами. Наші орнітологи розглядали фото команди дуже уважно й зробили висновок, що то все-таки не омелюхи були. Знайти їхні сліди вдалося «Лінивим грушам», «Бум-бу-ру-руму» та «Обрію». Нагадаю, що ми пропонували відшукати клейкий послід, який омелюхи залишають, наївшись омели. Ось що розказали нам «Ліниві груші» про ці пошуки:
З послідом омелюхів взагалі вийшла історія. Я отримала завдання в п'ятницю і читаю вголос. Коли це чоловік каже: «О, а я сьогодні поставив машину на десять хвилин на Підвисоцького під тополями з омелою, так якісь птахи тойво її повністю. Причому послід не схожий на той, що в голубів, а дійсно клейкий, липкий, як желе. Але машину я вже помив))». На ранок ми ретельно обстежили машину і знайшли таки «недомиви» – мийка погано спрацювала. Насіння від омели висить на вертикальній поверхні, ягідка б там не залипла. Та ми все одно з'їздили на Підвисоцького. Приїжджаємо, а там «Київзеленбуд» обрізає саме в цей момент ті тополі з омелою. Пролізши через загороджувальну стрічку, там теж знайшли послід, але за день він вже засох.
Ми ще пропонували знайти тварин, що змінюють хутро на зиму. Так от, тут найпопулярнішою фотомоделлю стала білка. «Леоніндзя» - майстри погоні - не тільки омелюхів цілеспрямовано шукали, а й зайця (він змінює хутро). І справді бачили якогось мого родича. Тільки той чомусь дуже швидко зник, не дав себе сфотографувати... Побачу – вуха намну. Розповідає «Леоніндзя»:
Для пошуків зайця поїхали ми за місто... Це було справжнє щастя - МИ ПОБАЧИЛИ ЗАЙЦЯ! Але з тої радості все, що ми змогли, це вигувати: «Зааєць!!! Ось там!! Дивись-дивись! Бачила??!». Ну, і ще відзначити, що колір хутра у нього зовсім не білий цього сезону...от. Тому ми дізнались, що, крім зайця, на зиму міняється забарвлення хутра в білок, ще у вовків та лисиць (у них виростає пухнастий світліший підшерсток, і тому їхнє хутро стає світлішим взимку).
Серед цікавих знахідок був слід куниці на снігу, що його помітили «New horizons», погризені бобрами дерева від «Обрію». «Бум-бу-ру-рум» знайшов пальці мерця! Не бійтеся, поліцію викликати не довелося. То просто гриб так називається. «Груші» відшукали дерево, що сміється, а «Бурундуки» – тризуб серед лісу.
Було в нас таке завдання - знайти гніздо сороки. Ось як шукали його «Ліниві груші»:
Тут теж була історія. Я, прочитавши завдання, злякалася. Але ж ми люди ліниві і хитрі, тому я полізла на «Птахи України» шукати, хто писав, що в нього сороче гніздо перед вікнами. І знайшла. От, думаю, напишу зараз до цієї пані і попрошу адресу. Коли ж – упс – вона працює де? У «Зеленому Ліхтарику». Це ж треба таке! Я все одно знайшла ще одну пані, яка люб'язно поділилася адресою «знайомого» сорочого гнізда. Та спочатку ми вирішили пошукати ближче, і разом з інтересантами з пісочниці обійшли двір в напрямку дерева, де постійно сидять сороки. І ось воно – просто в нашому дворі! З дашком! Також ми знайшли вороняче і порівняли: справді – геть різні. А у воронячому були горобчики, тільки вони не схотіли фотографуватися.
І ще трохи вражень від зимових фотопошуків від Полонської станції юних туристів «Обрій»:
Напевно, про участь у цьому конкурсі ще довго пам'ятатимуть як його учасники, так і їхні друзі, батьки і всі ті, хто вболівав за нашу команду. Тож якщо ви випадково зустрінете на вулиці людину, що споглядає птахів у піднебессі, або розглядає сліди тварин та птахів на землі, або шукає вороняче гніздо, або роздивляється кору дерева, де можуть зимувати мурахи, не дивуйтеся, – можливо, вони беруть учать у фотоквесті "Зеленого Ліхтарика". Саме завдяки участі у цьому природничо-пізнавальному квесті ми разом з вами дізналися і продовжуємо дізнаватись багато нового, цікавого і досі незвіданого.
Ми навчилися елементарних правил поведінки у лісі, дослідили узбережжя з бобровим поселенням, побачили, як зимують мурахи, розрізняли сережки вільхи та ліщини, шукали сліди диких звірів, фотографували залишки столітнього мосту, який з'єднував наше місто із лісовими хуторами. А ще – смакували смаженим на вогнищі салом, що після пройденого нами шляху було смачнішим від будь-яких делікатесів і смаколиків.
А цим епізодом поділилися «Ліниві груші»:
Старшій доні вперше в житті вдалося погодувати синичку з руки. А мені в жменю вперше сів повзик, але ж ніхто й не подумав сфотографувати...
Ну, не встигли сфотографувати, подумаєш... Головне ж не фото, а те, що все це з вами відбулося! От мені ще на лапу повзик не сідав.
Ви відкрили для себе дещо нове, провели час на природі, поїли смаженого на вогні сала й попили чаю з термоса. Тому ми з дівчатами вважаємо, що квест своє завдання виконав. Дякуємо вам за участь, ентузіазм та почуття гумору! Залишайтеся в курсі наших подій, бо ми для вас готуємо ще цілу купу всього цікавого. На цьому слові бувайте здорові,
Ваш Заєць та «Зелений Ліхтарик».
Comentarios