МІСІЯ: ЗБЕРЕГТИ ДЕРЕВО

ДЕЩО ПРО БУДНІ АРБОРИСТА

НА ЧАЙ ІЗ ЗАЙЦЕМ

Хто прийшов на чай: арборист Володимир Ветроградський, працює в Києві

Про що говоримо: професія арбориста – мистецтво догляду за деревами

Вітаю, друзі-природолюби! Сьогодні на чай прийшов той, хто величезну частину свого життя проводить у кронах дерев. Ні-ні, я не про моїх колег білку й куницю... Я про арбориста. Не чули про таку професію? Арборист – це той, хто знається на деревах, доглядає їх, проводить обрізки та лікування. Його основне завдання – зберегти дерево та продовжити йому життя. Наш сьогоднішній співрозмовник Володимир Леоненко каже: «Коли вилікував дерево, відчуття таке, ніби людині допоміг». Про все те, що включає ця небезпечна й цікава робота, я його гарно розпитав. І вам зараз розкажу.

АРБОРИСТИКА – ЩО ЦЕ ТАКЕ?

Поясни нам для початку, хто ти такий? Тобо... хто такий арборист?

Простими словами арборист – це міський садівник, людина, яка доглядає дерева. Це досить давня професія, що з’явилася в Англії в часи, коли активно будувалися з дерева кораблі. Звідти походить європейська школа арбористики. Саме там мистецтво догляду за деревами почало свій розвиток і передається з покоління до покоління. Арбористика орієнтована на роботу з міськими деревами заввишки 10 метрів і вище. Це такі-собі дерева-сироти, які не перебувають у лісовій екосистемі.

Чи можна офіційно стати арбористом в Україні?

У нас в Україні такої спеціалізації в навчальних закладах нема. Той, хто хоче арбористом стати офіційно, їде на спеціальні курси, скажімо, до Німеччини. Там треба пройти курс, скласти іспит і отримати сертифікат. Проте у нас за обрізку дерев часто беруться промислові альпіністи, люди, які миють вікна, монтують дах, роблять утеплення, фарбують фасади... Вони можуть просто вилізти на дерево, проте як його обрізати, під яким кутом, скільки потрібно видаляти гілку – у більшості такого поняття немає.

Чим арборист відрізняється від звичайного пиляки? В арбориста основне завдання – дерево зберегти. Обрізати його й вилікувати, щоб термін його життя продовжився на багато років. І водночас щоб воно було безпечним для людей і їхнього майна.

Що має знати і вміти арборист?

Арборист уміє різними способами підійматися на дерево, до того ж, робити це в складних умовах.

Треба знати фізіологію рослини, фітопатологію. Архітектоніку дерева знати, гілкоутворення. Який габітус у дерева – обрис крони.

Окрім того, ще й теоретичну механіку корисно знати. Це знання, які я отримав в інституті, навчаючися будівельної справи. Треба розуміти, наприклад, яке критичне навантаження витримає гілка при налипанні мокрого снігу чи при ожеледі.

А ще буває, що крона дерева – над якимось будинком. Треба зробити санітарну обрізку, а під деревом – дах, який можна легко пошкодити. То гілку треба правильно зняти і кинути в потрібну точку з врахуванням швидкості вітру, щоб вона не розбила той дах, або спустити. В основному спускають гілки за допомогою мотузкової системи.

Коли я працюю з деревом, то маю ще й передбачати різні ризики. Наприклад, треба врахувати, що якась гілка може відчахнутися в негоду. А буває, десь є жива гілка, але я знаю, що вона точно всохне, а якась гілка переросте й почне пошкоджувати фасад. Усе це треба знати та враховувати.

В основному на роботі два арбористи: той, хто працює на висоті, та підсобний працівник - низовий. Він приймає гілки знизу, певні дії коригує, якщо арборист чогось не помітив, попереджає людей поряд... Бо часто люди йдуть із цими дебільниками в вухах, і не бачать знаків.

І що, бувало, що хтось у навушниках підходив, а на нього летіла гілка?

Бувало. І вічно переживаєш через це. Ти ж там зверху, хвилюєшся, щоб ще й не випав інструмент. В арбориста зазвичай пилка ручна і бензопилка, купа карабінів, ріжучого інструменту. Якщо випаде, то буде боляче. Будьте обережні.

Ох, ці люди... Добре, що для моїх довгих прекрасних вух навушників не існує. А хто замовляє твої послуги?

З містом я працював у Києві та раз у Львові. Там була реконструкція промислової будівлі під офісне приміщення. То треба було дерева, які не доглядалися десять років, привести до ладу, щоб вони виглядали презентабельно, та впорядкувати пошкоджену кореневу систему. А так в основному це приватні клієнти, або, наприклад, кав’ярня, біля якої росте дерево. Так заклад робить вклад у міське озеленення.

ЯК ІНЖЕНЕР СТАВ АРБОРИСТОМ

Що привело тебе в арбористику? Адже за спеціальністю ти – інженер-будівельник...

Я народився в Криму, у приватному будинку, а там так чи інакше потрібно було працювати на городі та в саду. Мені це подобалося, і я так привчився. Як на землі живеш, то якийсь інтерес виникає... Покійна бабця казала: те одріж, те пересади... А суху гілку можна відрізати як-попало, а можна так, щоб вона загоювалась. У мене виникла цікавість: а що буде, якщо зробиш так? А чому тут пошкодження і там якісь хробаки в ньому? А ось гниє якась порожнина, що далі відбуватиметься з деревом? Я бачив, що бабця постійно покривала стовбур черешні вапном з мідним купоросом, але розумів, що сенсу в цьому мало. То я методом спроб і помилок почав до всього докопуватися.

Першим я обрізав персик, так після того плодів не було. Обрізав так щедро... Бабця мене тоді не вбила, пояснила, що є ростові бруньки, є вегетативні, а є генеративні, потрібно певну кількість залишати. Я пробував наступного разу зробити по-іншому і спостерігав. Коли мені був 21 рік, я почув, що є така професія – арбористика. І зрозумів, що я саме цим займався. До речі, перше сухостійне дерево я зрізав, коли мені було 12 років. При корені я його вирубав так, як Дроворуб із книги «Чарівник Смарагдового міста».

ЯК УСЕ ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ

Ти такий худорлявий, мабуть, гілки тебе тримають добре. А що, товстих арбористів не буває?

Бувають різні. Проте вони не завжди лазять по гілках, а часто працюють з люльки в автопідйомнику. Арбористичне спорядження дозволяє залізти й на досить тонкі гілки.

Тоді розкажи нам більше про спорядження. Що в тебе є з собою на роботі?

По-перше, це страхувальна система, яку ти на себе надягаєш, а потім можеш причепитися за мотузкову систему. Є й сама мотузкова система, яку ти складаєш за допомогою різних перехідників, карабінів. Мотузку закидаєш через розвилку дерева, а потім по ній піднімаєшся з жумаром. Це такий девайс, яким допомагає підійматися вгору. Спускаєшся за допомогою вісімки чи системи зигзаг – це також елементи спорядження. Способів чимало. Можна підійматися в кігтях – гафах – але це тільки на дерево, яке підлягає зрізу. Є й ті, що паплюжать професію, піднімаються в кігтях на живе дерево, щоб швидко заробити гроші. Тоді на дереві виникають рани, воно починає ослаблюватися й гинути.

Я працюю як вільний дереволаз або з люльки на автопідйомнику. З неї більшість операцій можна швидше зробити. Є такі дерева, де неможливо дістатися усіх гілок, а треба скоригувати крону. Я ж не буду обшморгувати як-попало, бо не дістав! Краще вишкою під’їхав, зробив, що треба. За кермом водій, я його направляю, куди мені потрібно.

З собою в мене ручна пилка та бензопилка. В основному я беру два професійні сікатори, якими я можу відрізати гілку дуже чітко.

А що одягаєш на себе?

На очі обов’язково надівається захисний щиток або окуляри. На голову каска, бо голова понад усе. Чоботи з посиленим носком, бо раптом пилкою попадеш чи гілка впаде на ногу. Нормами передбачається, щоб арборист одягав непропилювальний комбінезон, бо різні ситуації бувають. Однак це більше для тих, хто зрізає дерева.

Про обрізку я зрозумів. А як ти лікуєш дерево?

Як стоматолог. Треба вичистити порожнину, потім буває три- або чотириступенева обробка і пломбування. От я лікував ясен на Подолі. Там стовбур повністю вигнив. Дерево перестало себе загоювати, почалося приховане гниття. Це запримітив ЖЕК, і дерево вирішили видалити. А цей ясен росте біля кав’ярні, і він для неї багато значив. І не тільки для кав'ярні, а й для мешканців довколишніх будинків. Та для будь-якого міста, де є в людей мозок, велике дерево – це скарб. У кафе потурбувалися про ясен, знайшли мене. Я провів первинну і вторинну діагностику. Первинна – це візуальна, вторинна – це зрозуміти, яке лікування вибрати, скільки матеріалів потрібно.

Так як дресированих білочок та дятлів у арбористів немає, то доводилось у дупло залазити самому. Переріз дерева був ослаблений, а зверху важенна крона, омела, якісь гілки стирчали в будинок, якісь у дроти... Щоб попередити небезпеку падіння, я спочатку зменшив крону, порідив, очистив, врівноважив, а потім вже поліз в те дупло й почав лікувати.

Для цього є певний набір стамесок різного калібру, проте я не використовую всі одразу. Треба вміти однією колупалкою робити багато операцій. Це з досвідом приходить: як вибирати гнилу деревину, під яким кутом. Я знаю, яка деревина механічно стійка, яка ні, яка уражена, яка ні, я це можу відрізнити.

Буває, що проводиться дефектоскопія стовбура. Є такий пристрій – арботом – таке собі УЗД для дерева. Можна навчитися визначати стан дерева і без нього.

Як тобі сиділося в дуплі?

Досить дивно. Над тобою висить махіна, яка важить більше двох тонн, а ще переживаєш за тих, хто поряд... Та коли знаєш, що ти робиш, то впевненість більша.

ЗБЕРЕГТИ ДЕРЕВО

Ну в дуплі так-собі, мабуть, відчуття, а нагорі?

Взагалі-то це небезпечна професія. Роздягання деревом – невід’ємна складова роботи. Може гілками роздягти, може і в лице дати... Так що треба вміти просочитися між гілками, займатися йогою... Потрібно мати гарну розтяжку й уміти балансувати, коли вітер шквальний налетів. Раніше я йогою займався, тепер розтяжки роблю, вправи. Та й сили треба мати доволі багато. Буває, що процедура розтягується з дев’ятої ранку до першої ночі.

Ти там щось їси?

Ага, я придумав таку штуку – фруктористика. Працюєш на дереві та їси там. А як не росте на ньому нічого, то вже беру клунок з пиріжком. Було якось, я чхнув – мене помітили. А я саме їв. Побачили, що я там хом’ячу, дивляться – о, чувак їсть на дереві. Подумали, що я просто так сиджу і їм там.

Є дерева, які ти полікував, і якими ти пишаєшся?

Пишаюся всіма. Коли бачиш, що стан дерева, яке ти впорядкував, з роками поліпшується, це найкраще, що можна отримати. Добре, коли замовники дзвонять і дякують за твою роботу.

Бувають такі замовники, які хочуть зрізати дерево, а воно ще може жити. Вони питають: та нащо його лікувать? Воно ж хворе! А я кажу: «А як людина хвора, то що, її треба відправити на біодобрива?».

Моє завдання – переконати не зрізати дерево, розказати замовникові, які вигоди він матиме, коли воно залишиться. Звісно, якщо справа варта того, щоб за неї братися. Якщо все одно хочуть зрізати живе дерево, то відмовляюся від такої роботи. Підняти пилку над деревом, яке росло хтозна-скільки й іще ростиме не один десяток років, я не можу.

Я б порадив робити все можливе, щоб зберігати дерева. Користь, яку вони дають нашому простору, неоціненна. Ми залежимо від дерев напряму. Здається, що вони глухі й німі, нічого не розуміють, але без них ми жити не зможемо. Без цієї краси... Просто порівняйте, як почувається людина в мегаполісі, де немає зелені, і там, де достатня концентрація зелених насаджень. Людина абсолютно інакше себе почуває там і поводиться. Це інше світосприйняття, більш здорові стосунки з членами сім’ї, з сусідами, і взагалі, інше суспільство.

Організувала розмову Зайця та арбориста Наталія Пендюр.